Студія ландшафтного дизайну "Ekolog.Bathen"

К. М. Малін (1967) вважає, що зі збільшенням поголів’я диких тварин до норми інших країн і правильному мисливському господарстві можна щорічно отримувати щонайменше 200 тис. т товарного м’яса.
Істотне додаткове джерело біологічної продукції – використання дикорослих плодів, ягід, грибів. Болота можуть дати до 500 кг/га журавлини, а також певну кількість дичини, що у поєднанні з водоохоронним та іншим значенням боліт (зокрема як місцепроживання рідкісних видів та угруповань) у багатьох випадках визначає доцільність їх збереження замість осушення.

У планах організації території ландшафту необхідно передбачати повне чи часткове вилучення деяких земель із господарського використання – на користь природоохоронних, оздоровчих, культурно-виховних, наукових, а також економічних.

Вища категорія територій, що охороняються, – заповідники.

Вони служать як би зразками геосистем і становлять цінність як як свого роду природні музеї, а й служать природними лабораторіями для комплексного вивчення геосистем, ідеальними місцями розміщення ландшафтних стаціонарів. Заповідники необхідні для збереження генофонду рослин та тварин, багатьох рідкісних видів, а також як притулки та центри розселення флори та фауни, звідки може відбуватися поповнення мисливських угідь.

Крім того, вони виконують водорегулюючі та охоронні функції для прилеглих територій. Повні заповідники повинні бути закриті не тільки для господарської діяльності, а й для будь-якого масового відвідування, і використовуватися лише для наукових досліджень.

На жаль, багато сучасних заповідників не відповідають своєму призначенню і використовуються для туризму, полювання, заготівлі дикорослих рослин і т. д., тоді як наукові дослідження в них організовані недостатньо добре.

На це вже неодноразово вказувала наша печатка.

Для ефективного виконання своїх функцій заповідник повинен займати досить велику та репрезентативну територію, що охоплює весь типовий ряд сполучених геосистем.